понедельник, 12 мая 2014 г.

Микола Віталійович Лисенко

Лисенко Микола Віталійович 
           (1842-1912)

  Творчість Миколи Вiталiйовича Лисенка (1842-1912) зайняла центральне мiсце в історії української музичної культури. Він підсумував великий період в її розвитку i на ґрунті глибокого вивчення життя, народної творчості та кращих класичних надбань створив українську музичну школу.
  З перших кроків Микола Віталійович поринув у студіювання рiдного фольклору, самобутнiх народних звичаїв та обрядiв, захопився українською лiтературою, активно розвивав i збуджував нацiональну самосвiдомiсть. Наперекiр офiцiйним настановам царського уряду вiн усе робив для того, щоб збагнути iсторiю свого народу, красу й глибину його культурно-мистецьких намагань.
  Формування художніх принципів композитора, їхня кристалізація проходили пд. впливом Т.Шевченка. Як великий поет очолив в українськiй лiтературi її демократичний напрям, так i Лисенко став на чолi найпрогресивнiших дiячiв української музики. Українська пiсенна культура, народнi мелодiї з їхньою оригiнальнiстю i нацiональною своєрiднiстю визначили стиль i спрямування творчостi М. Лисенка, стали для нього постiйним i невичерпним джерелом натхнення. Не дивно, що вивчення закономiрностей українського музичного фольклору, народнiсть у широкому розумiннi слова цiкавили Лисенка з перших крокiв його свiдомої дiяльностi.
  У різні роки його діяльність була пов’язана з такими освітніми закладами Києва:
1869–1870 – музична школа при Київському відділенні
Імператорського Російського Музичного Товариства;
1881–1906 – Інститут шляхетних дівчат;
1893–1908 – приватна музична школа С. М. Блуменфельда
(в останній рік був її директором);
1898–1904 – приватна музична школа Н. А. Тутковського;
1904–1912 – власна музично-драматична школа.
  Крім цього, М. Лисенко постійно мав приватні уроки, а також займався широкою пропагандистсько-просвітницькою діяльністю у процесі підготовки й проведення різноманітних ювілейних свят та інших музичних урочистостей (хорові концерти у Петербурзі, вистави аматорських музично-драматичних колективів, шевченківські роковини, концерт з
нагоди пам’ятника І. П. Котляревському у Полтаві тощо), організації концертних поїздок по Україні (у 1893, 1897, 1899 та 1902 роках) з хоровими колективами, учасники яких,
здебільшого музиканти-аматори, були його вихованцями стосовно музичної освіти.
  Як педагог і вихователь молодих музикантів, М. Лисенко свідомо орієнтувався на високий рівень загально музичної підготовки, завжди звертав увагу на розвиток музичного світогляду своїх учнів і надійним засобом підвищення їх музичної ерудиції вважав вивчення історії і теорії музики, часто займався з ними безкоштовно і в надурочний час. ―Микола Віталійович і у свята, в прийомні години (коли треба було жертвувати відвідинами рідних) приходив займатися теорією, історією музики з його музичними ілюстраціями. Довелося придбати нотні зошити, де перекладалися музичні фрази в ключах; самі намагалися писати музику…‖ – згадує одна із його учениць у Київському інституті шляхетних дівчат.
  Великої уваги надавав композитор справi збирання i вивчення народних пiсень. Для нього кожна хороша пiсня була цiнним надбанням загальнонародної культури.
  Любов до батькiвщини й нацiональної культури, реалiзм i народнiсть — ось до чого закликав Лисенко в своїй творчiй та музично-громадськiй роботi, ось що було його дороговказом на
шляху до художнiх вершин демократичного мистецтва. Своєю педагогiчною дiяльнiстю Лисенко заклав фундамент вищої спецiальної музичної освiти на Українi. З його школи вийшло
багато визначних дiячiв українського музичного мистецтва. Дедалi частiше замислювався композитор над необхiднiстю вiдкрити власну музичну школу, яка систематично поповнювала б нацiональну культуру кадрами квалiфiкованих музикантiв. До того ж закривалася школа С. М. Блуменфельда, i необхідність в новому музичному навчальному закладi ставала ще гострiшою. У листi до чернiгiвської дiячки i своєї доброї знайомої О. Л. Самойлович Микола Вiталiйович писав: ―Вчера покончили все экзамены в бывшей музыкальной школе Блуменфельда... помiркували, повершили дiла, закрили школу та й розiйшлися. Тепер уже школи С.М.Блуменфельда бiльше нема. Якщо Мiнiстерство внутренних дел, куда я слал прошение
через Драгоманова, разрешит мне, то будет нова музична школа Лисенка. Нарештi, з осенi 1904 року, в Києві в будинку № 15 по Великiй Пiдвальнiй вулицi Музично-драматична школа
М. В. Лисенка почала функцiонувати. Про це свідчать матеріали переписки Управління Київського учбового округу з Міністерством внутрішніх справ від 20 серпня 1904 р.
  У статутi школи, затвердженому росiйським мiнiстерством внутрiшнiх справ, говорилося, що вона має на метi дати своїм вихованцям закiнчену музичну й драматичну освiту, тобто основним завданням нового закладу вважалася пiдготовка квалiфiкованих акторiв та музикантiв.   Програми музичних дисциплiн вiдповiдали програмам консерваторiй. Усi предмети подiлялися на спецiальнi та допомiжнi. До спецiальних належали: гра на фортепiано, скрипцi, вiолончелi, рiзних iнструментах (включаючи арфу, тромбон, корнет-а-пiстон i ударнi), сольний спiв, теорiя музики і композиції, диригування оркестрове й хорове, сценiчна гра i декламацiя. Допомiжними предметами вважалися музично-теоретичнi дисциплiни: елементарна теорiя, гармонiя, сольфеджiо, енциклопедiя, iнструментовка, хоровий спiв, оркестрова гра, камерний ансамбль, опернi класи, мiмiка, фехтування, танцi, грим та ряд iсторико-гуманiтарних наук
(iсторiя музики, iсторiя драми, iсторiя культури i лiтератури, естетика, iталiйська мова).
  За Лисенком, необхiдно повернути народнiй пiснi те мiсце, яке вона об’єктивно має право займати. Це нелегке завдання, i за виконання його композитор боровся все своє життя. Якi заходи вiн вважав найдоцiльнiшими? Насамперед усебiчне вивчення музичної творчостi i побуту народу, непримиренне викривання тих явищ, що заважають його пiднесенню i збагаченню. По-друге, мистецтво подати пiсню слухачевi, подати так, щоб вона стала привабливiшою за зовнiшньо ефектнi, але антихудожнi витвори. Лисенко має на увазi вмiння спрямувати пiсню на слухача, пiдкреслити красу, щирiсть i мудрiсть її емоцiонально-образного змiсту, ту ―золоту оправу‖, в яку необхiдно народну пiсню зодягати. За свiдченням сучасникiв, великий композитор дуже радiв, коли його власнi хоровi обробки викликали в аудиторiї глибоке почуття насолоди вiд краси народної пiснi.
  Менш детально Лисенко аналiзує суспiльно-виховну функцiю ―серйозної‖ професiйної музики — оперної, камерної, симфонiчної, хоча творам цих жанрiв вiн вiддав дуже багато працi й сил. Очевидно, композитор усвiдомлював, що за експлуататорського ладу лише одинаки з мiльйонiв простого люду здатнi знайти шляхи до великої музичної культури. Лисенко постiйно пiклувався про композиторську молодь, його цiкавили естетичнi проблеми музичного виховання. Одна з них актуальна й зараз — взаємозалежність музичного, загальнокультурного та iнтелектуального збагачення особистостi митця. На думку видатного композитора, розвиток музичних якостей не має сенсу поза всебiчним вдосконаленням людини, зокрема, формуванням її свiтогляду. ―Наука, — писав вiн, — послугує широкому розвоєвi, ширить знання, свiтогляд, ширить всякi горизонти, а мiж ними i музиковий. Перше дiло для художника, музики... освiта... Без широкої освiти виконавець повернеться на поверхового фахового ремiсника, вузького дилетанта, композитор вiдзначиться за вбогими iдеями, блiдними кольорами‖ (Лист до О. Нижанкiвського вiд жовтня 1886 р.). Лисенковi обробки народних пiсень — солоспiви i хори в супроводi фортепiано вiдзначаються насамперед великою любов’ю i пошаною до народної музики.


  Особливого блиску досягає музикант у своїх хорових розкладках. Сам вiн був одним iз найкращих хорових диригентiв, яких тiльки знає Україна. В роботi своїй над музичним фольклором (не тiльки українським, маємо його записи та обробки i пiсень iнших народiв) Лисенко не обмежувався збиранням та опрацюванням матерiалу, теоретичним його осмисленням, — активна пропаганда народної пiснi була повсякденним його дiлом. Усi, хто пам’ятає його славетний хор, що складався в основному з київських студентiв та семiнаристiв, i його концерти по мiстах i мiстечках України, пiдкреслюють широкий і демократичний характер цих концертiв.

Комментариев нет:

Отправить комментарий